|
"ПАЛІТРА ДУШІ"
Нічого не може людина, якщо не дано їй те Богом. Від Нього і навколишній світ, і людське життя. Всі наші таланти і дари теж від Нього,
як і вміння зазирнути за межі того, що сприймає наш зір, - і не тільки побачити невидиме, але й втілити його у зримий образ.
Чи можемо ми, зазирнувши в душу людини, відчути її внутрішній світ, її почуття? Це, звичайно, вдається не кожному,
тому що бачення людської душі - то є особливий дар. Тому людина, яка має той дар, завжди здається нам загадковою і незбагненною.
А якщо ця людина має дар не тільки відчувати той внутрішній світ, але й може змалювати його - втілити його на картині?
Така людина, на наш погляд, скоріше за все, має бути у зрілому віці, адже, щоб відчувати тонкощі людської душі,
потрібно мати чималий життєвий досвід. Чи не так?
Тож яким було наше здивування, коли ми зустрілися з Мариною Бєлостегнюк - молодим художником, чиї картини просто вражають своєю нескінченною
глибиною пізнання людини і навколишнього світу. Марина зовсім "не вписувалася" в нашу уяву про автора картин, який, на наш погляд,
мав бути "маститим" художником.
Молода та вродлива, вона просто випромінює життєдайну енергію, яка нескінченним потоком переливається в кожного, хто спілкується з нею.
Не перестаєш дивуватися: звідки в цій тендітній дівчині береться та нестримна, могутня сила, що потім виливається і на її полотна?
Де бере початок те джерело, з якого черпає вона наснагу до творчості?
Її полотна самобутні і неповторні. Взяти хоча б картину "Перемены", яка художніми засобами передає внутрішні протиріччя людської душі
на нелегкому життєвому шляху, де світло межується з мороком, а буденність із надією на краще.
Своєю несподіваністю чарує "Ожидание любви" - картина, вибухові кольори якої вдало і дуже точно відтворюють тонкі почуття людини та її особисті
переживання. Треба мати неабияку майстерність, щоб так тонко передати полум'яність почуттів та пристрасть одночасно з ніжністю та світлом
великої любові.
Привертає погляд картина "Осенние сумерки", де автор наче вводить нас в особливого відтінку сутінки, коли навколишній світ стає привабливо
загадковим і, водночас, насторожує своєю непередбаченістю.
Наводить на серйозні роздуми "Дорога жизни", яка є наче поглядом Творця із вічності на людське життя.
Неможливо байдуже пройти повз "Блаженний аромат", бо ця картина просто вражає, відтворюючи незбагненним змалюванням запах дивовижних квітів,
який додає їм неповторної краси.
Нелегкий підйом до вершин життя - головна ідея картини "Успешный путь". І справді, в нашому житті, як у сходженні на неприступну гірську вершину,
приходиться долати багато перешкод. А досягнення успіху можливе тільки в тому разі, коли ми сконцентровані на тому всепоглинаючому сяйві,
що з висоти освітлює наш шлях.
Як з мороку вічності випливає до нас "Летучий голландец". Картина наче відкриває завісу минулого життя... Що приховують від нас таємниці історії,
які споглядали його вітрила? Через які життєві шторми та бурі, що понівечили його красу, довелося йому пройти?
Що хоче сказати він нам - людям третього тисячоліття? Від чого намагається застерегти?..
Дорогоцінним золотом сприймається сяйво вражаючої картини "Святой Дух". З безмежності золотавого простору наче випромінюється і сходить
в самісіньку душу те Боже світло, яке огортає нас невимовною всепрощаючою любов'ю, одночасно наповнюючи неземним миром та спокоєм.
Чим більше зосереджуєшся на картині, тим глибше проникає в серце розуміння Божої величі і нашої самітності без Нього.
То ж звідки взялося в звичайної, на перший погляд, дівчини таке незвичайне дарування? І хто вона - Марина Бєлостегнюк?
Ось що розповіла нам про себе сама Марина.
Народилася вона 1981 року на Вінниччині. В дитинстві майже нічим не відрізнялася від інших дітей,
хіба що була більш хворобливою та сором'язливою. А ще була дуже чутливою всередині та вміла тонко сприймати все, що її оточувало.
Захоплювалася танцями, театром, спортом. Та мабуть найбільше любила малювати, тому й вступила до Вінницької дитячої художньої школи.
Приймала участь в п'яти міських художніх виставках, а після закінчення художньої школи навчалася у майстерні народного художника України
Ігоря Ященка. Саме він запримітив в Марині оригінальне творче обдарування і пророкував їй велике майбутнє.
Про Ігоря Ященка Марина завжди говорить з особливим теплом та зворушенням, бо тож його майстерність вчителя заклала в її творчості надійну
основу, на якій і зросла її самобутність. Дякуючи Ященку, зродилась в її серці мрія продовжити своє навчання в Києві.
Народження тієї мрії викликало творчий прорив в житті Марини. Майже місяць вона творила свої полотна такими темпами, неначе це був
останній відрізок її життя. Вона годинами не відходила від мольберта, бо все, що жило в її уяві, мало вилитися на полотно.
Матуся тільки тихенько заносила їй їжу, бо і вона вже зрозуміла, що з її донечкою відбувається щось надзвичайне. Біля 20-и робіт,
неповторних за своєю красою і витонченістю, з'явилося на світ у цей період Марининого життя.
З цими роботами вона і поїхала в Київ, маючи намір вступити до Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва імені М.Бойчука.
Спочатку вчилася на підготовчих курсах, а вже в кінці навчання трапився цікавий випадок, який і визначив її подальшу долю.
Одного разу до аудиторії, де проходили заняття, зайшов ректор інституту. Побачивши роботи Марини, був просто вражений талантом дівчини
і попросив, аби подарувала йому одну із своїх робіт, щоб повісити її в своєму кабінеті. Звичайно, це була висока оцінка творчості Марини,
яка ще тільки ставала на шлях професійного художника.
А потім - вступ до інституту і студентські будні. Нові цікаві знайомства, бурхливе творче життя, але, насамперед, - навчання.
Вона навчається вже на останньому курсі, тому сконцентрована на тому, аби показати достойний кінечний результат.
Нестримний рух вперед до головної мети життя робить її навчання не таким вже й важким, бо наполегливість Марини дає їй можливість бути в числі
кращих студентів інституту. Не дивлячись на брак часу, вона продовжує плідно творити, тому її творчий доробок постійно збільшується.
Юність - прекрасна пора життя, то ж не обминули і Марину палкі почуття, а за тим - біль гіркого розчарування. Страждання душі вимагали
підтримки близьких людей, але, натомість, вона і тут не знаходить розуміння й розради. Від того внутрішнього неспокою не знала куди сховатися,
аж поки ноги самі не привели її до церкви. На диво, там вона відчула себе, як вдома, і одночасно із сльозами,
які виливалися наче із самісінького серця, якийсь неземний спокій став наповнювати її душу.
"Я раптом зрозуміла, - згадує дівчина, - що Бог все знає і хоче втішити мене. Для мене перестало бути важливим, що думають про мене люди.
Набагато важливішим стало те, що Бог любить і приймає мене такою, як я є. Безмежна Божа любов огорнула мене тремтливим сяйвом,
яке я наче бачила своїм внутрішнім зором. З того часу створення картин стало для мене глибоким усвідомленням глибин людської душі".
Дівчина почала відвідувати різні храми, стала читати Біблію. В одну мить вона подорослішала, і якась неземна мудрість наче ожила в її розумі.
Марина знайшла себе в Богові. Тепер Марина точно знає, для чого існує цей світ, - і вона в ньому. Віра в Бога дає їй силу і наснагу,
сповнює бажанням творити, щоб своєю творчістю радувати людей.
Більшість робіт Марини належать до авангардно-абстракційного напрямку. На її думку, кожний колір, що існує в природі,
точно відповідає певному емоційному станові людини, її внутрішнім відчуттям. От і перекладає Марина ті відчуття на полотно,
аби сказати світові про свою любов до всього живого.
Більшість творчих робіт Марини Бєлостегнюк сьогодні знаходяться в приватних колекціях, як в Україні, так і за кордоном.
Марина Бєлостегнюк - член Об'єднання молодих художників і мистецтвознавців Київської організації Національної Спілки художників України,
учасник 18-и міських і республіканських художніх виставок. Неодноразово була організатором і адміністратором виставок робіт християнських
художників, які останнім часом доволі часто проводяться в Києві.
Сьогодні ім'я Марини Бєлостегнюк добре відоме багатьом шанувальникам образотворчого мистецтва. Нещодавно вона була запрошена на зйомки
Новорічного вогника, де познайомилася з відомими зірками естради, серед яких були Алла Пугачова, Філіпп Кіркоров, Валерія, Тіна Кароль,
які були вражені роботами молодої художниці і дали їм високу оцінку.
Серце Марини відкрите назустріч людям, і особливо знедоленим. Саме тому вона допомагає дітям-сиротам в розвитку їх творчих здібностей та
духовного відродження особистості, а частину коштів від продажу своїх робіт надсилає до дитячих будинків.
Найвищі вершини творчості у Марини Бєлостегнюк ще попереду, але ми віримо, що вона обов'язково досягне їх. Адже їй - новій зірці,
що яскраво засяяла на небосхилі українського мистецтва, - завжди вказує шлях Той, Хто Сам є ранковою зіркою, яка з вічності сяє всім людям.
Жанна Феденко
|